«Чого це вони так регочуть?» - спитав Гійом Аполлінер у свого побратима, українського скульптора Олександра Архипенка, коли на виставці в Парижі побачив «Запорожців» Іллі Рєпіна. А дізнавшись, закричав: «Та це ж Рабле! Це ж раблезіанський гумор!» І за українськими мотивами написав одну з найкращих своїх поeзій «Відповідь запорізьких козаків турецькому султанові», вміщену у збірку «Алкоголі. Вірші 1898–1913» (1913).
Легендарний український перекладач Микола Лукаш подав нам цю поезію. Зауважу, що на той час Гійом Аполлінер сповідував відмову від розділових знаків. Отже:
ВІДПОВІДЬ ЗАПОРОЖЦІВ ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНУ
Царя небесного харцизе
Високорогий сатано
Не годимося ми в підлизи
Жери-но сам своє лайно
Воно нам в пельку не полізе
Крамарю грецький просмердівсь
Ти тюлькою на честь ісламу
І палями обгородивсь
Швидка напала твою маму
І ти в дрислинах уродивсь
Подільський кате струп’я вкрило
Тобі все тіло мов шпориш
Конячий зад свиняче рило
Побережи дурний свій гріш
На масті та святе курило
Легендарний український перекладач Микола Лукаш подав нам цю поезію. Зауважу, що на той час Гійом Аполлінер сповідував відмову від розділових знаків. Отже:
ВІДПОВІДЬ ЗАПОРОЖЦІВ ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНУ
Царя небесного харцизе
Високорогий сатано
Не годимося ми в підлизи
Жери-но сам своє лайно
Воно нам в пельку не полізе
Крамарю грецький просмердівсь
Ти тюлькою на честь ісламу
І палями обгородивсь
Швидка напала твою маму
І ти в дрислинах уродивсь
Подільський кате струп’я вкрило
Тобі все тіло мов шпориш
Конячий зад свиняче рило
Побережи дурний свій гріш
На масті та святе курило
Гийом Аполлінер був одним з засновників сюрреалізму. Закохався в аристократку, та коли та йому відмовила, тому що він не мав французького подданства, пішов на війну, де був тяжко поранений.подданство він получив, та невдовзі захворів на грип та помер. Своїм віршом він передав суть картини Іллі Репіна "Запорожці пишуть пісьмо турецькому султану", який запропонував їм стати його підданими й прийняти іслам. Та мені подобається його вірш " Міст Мірабу", в якому він порівнюю міт через сену з руками закоханих і бажав би жити і кохати свою дівчину вічніть, та це неможливо...
ОтветитьУдалить